- розпуття
- —————————————————————————————розпу́ттяіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
розпуття
Смотреть что такое "розпуття" в других словарях:
розпуття — я, с. 1) Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя. •• Стоя/ти (бу/ти і т. ін.) на розпу/тті перебувати в стані нерішучості, вагатися. 2) діал. Бездоріжжя … Український тлумачний словник
роздоріжжя — я, с. Місце, звідки розходяться або куди сходяться дві чи кілька доріг; розпуття. || Те саме, що розвилка 2). •• На роздорі/жжі у стані нерішучості, тяжких роздумів, вагань … Український тлумачний словник
роздоріжжя — (місце, звідки розходяться / куди сходяться дві / кілька доріг), розпуття, перепуття, розстань, розтік, розтока, розсоша, роздорож, перетин; перехрестя, схрещення, перехрещення, схрестя, розхрестя; розвилка, розвилина, розгілка, розгілля,… … Словник синонімів української мови
